Як адаптуватись до режиму «карантин» - поради психолога
На думку психологів, стався «інформаційний вибух» з приводу коронавірусу COVID-19. Вона корисна, необхідна та важлива. Втім, у соцмережах часто-густо розповсюджують пости, які викликають паніку або ж сміх. До прикладу, фейки про покарання батьків, чиї діти розгулюватимуть вулицею, чи заражені коронавірусом тропічні фрукти. Такі новини викликають паніку, а вона, своєю чергою, губить імунітет, зокрема, коштом гормону стресу — кортизолу. Інформаційне ж перевантаження призводить до стресу та змін у психіці в усіх без винятку вікових категоріях.
У психології існує п'ять стадій прийняття стресової події, які цілком можна застосувати й до прийняття пандемії коронавірусу:
1. Заперечення, яке фактично рятує психіку від гостроти удару на початку. На кшталт «так це десь там, у китайців», «до нас не дійде».
2. Злість — маркер болю: несправедливо й боляче, цього не має бути, пошук винних. Чадо протестує та сперечається із дорослими. Усе тому, що в ізоляції діти не можуть жити нормальним, звичним для них життям.
3. Торг — дії направленні на ухилення від удару (ознайомлення з рекомендаціями МОЗ, симптомами, покупка антисептиків і масок).
4. Депресія — приходить повне усвідомлення того, що відбувається насправді.
5. Прийняття — інтенсивність емоцій поступово знижується, з’являється можливість подивитися на світ навколо й спробувати жити по-новому.
«Всі сьогоднішні події — це те, чого раніше з нами не було, чого немає в нашому досвіді. Поряд з виконанням наказів, рекомендацій влади, медиків, щодо гігієни, ізоляції, поведінки, варто звернути увагу і на психологічний аспект карантинних заходів, пов’язаних з коронавірусом. Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя».
Втім, для багатьох батьків, крім COVID-19, постала нова «загроза». Це спілкування із власним чадом, організація їхнього дозвілля в 4 стінах та вміння грамотно розкласти свої емоції на полички.
«Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями».
Отже, чого не варто робити батькам:
• різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
• примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
• в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».
• не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.
• не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.
«Золоті правила» для батьків:
• слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі; • пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
• щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.
• підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
• розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
• по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
• сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
• дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.
«Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!».
Заняття з елементами арт-терапії
ЗАНЯТТЯ З УЧНЯМИ 1-4 КЛАСУ
Мета: подолання емоційної нестабільності учнів.
Обладнання: папір формата А4, кольорові олівці.
1. Вправа «Встаньте ті, хто…»
Мета: створення позитивної атмосфери.
Дітям пропонується вставати, якщо названий факт про них:
- народився влітку/ взимку/ восени/навесні;
- хто любить цукерки; - у кого є брат/ сестра;
- у кого є домашня тваринка;
- хто отримував хороші оцінки;
-хто чогось боїться.
2. Вправа «Чарівні дзеркала»
Мета: формування позитивної Я -концепції, підвищення впевненості в собі, зниження тривожності.
Матеріали: кольорові олівці або фломастери, папір А4.
Учасникам пропонується намалювати себе в 3-х дзеркалах, але не простих, чарівних: у першому – маленьким і переляканим, у другому – великим і веселим, у третьому – небоящимся нічого і сильним.
3. Підведення підсумків
Учні по черзі відповідають на запитання «Чи сподобалося тобі сьогодні на занятті? А що саме?»
ЗАНЯТТЯ З УЧНЯМИ 5-7 КЛАСУ
Мета: надати ефективну підтримку учням 5-го класу у період підвищенної тривожності
Завдання: заняття психоемоційного напруження
Обладнання: аркуші паперу формату А4,кольорові олівці, релаксаційна музика «Звуки природи», кружечки для смайликів на кожного учня.
Хід заняття
1. Вправа «Мій настрій»
Учні зображують свій настрій у вигляді смайлика, а потім демонструють його.
2. Вправа «Мій Всесвіт» (під час виконання вправи можна увімкнути музику для релаксації)
В центрі аркуша формату А4 малюють коло. Зображують всередині кола планету, потім підписують її «Я». Простір навколо планети заповнюють зарками, кометами, а підписують їх відповідями на запитання:
1. Які здібності я у себе знаходжу?
2. Які книги я люблю читати?
3. Про що я мрію?
4. Про що мені приємно згадувати?
5. Про що мені неприємно згадувати?
6. Який у мене характер?
7. Який настрій у мене буває найчастіше?
8. Що я вмію робити найкраще?
9. Що в житті мені здається найбільш привабливим?
10. Чим я люблю займатися найбільше?
11. Ким я хочу стати?
12. Чи Люблю я і вмію я працювати?
13. Часто я в чомусь сумніваюся?
14. Чого в мені більше: впевненості в собі, боязкості?
15. Розумію я гумор, жарти?
16. Відчуваю я іноді почуття сорому, каяття?
17. Відчуваю я в собі хоча б хвилинну злобу, заздрість, підозрілість?
18. Як я ставлюся до себе?
Наприкінці роботи демонструють свої Всесвіти, можна влаштувати своєрідну виставку Всесвітів.
ЗАНЯТТЯ З УЧНЯМИ 8-11 КЛАСІВ
Мета: розвиток стресостійкості
Категорія: учні 8-11 класів
Обладнання: кольорові фарби, листи формату А4.
Хід заняття
1. Привітання
Мета: створити сприятливу невимушену психологічну атмосферу в групі.
Психолог пропонує учням скласти загальне привітання від всіх і кожного всім і кожному. Учнів порядку черговості (починає ведучий) говорять по одному слову. Кожен наступний доповнює попереднього. Психолог командує «СТОП», коли текст привітання стає завершеним.
2. Асоціації
Мета: актуалізація знань про поняття «Стрес»
Кожен учень по черзі називає слово асоціацію на слово «Стрес»
Психолог підводить підсумки. Як відомо стрес – це специфічна відповідь організму на вимоги середовища, що змінюється і стає загрозливим для життя, здоров’я, соціального статусу, міжособистісних стосунків тощо. Якщо фізіологічний стрес виникає у зв’язку з безпосередньою фізичною дією, то при емоційному стресі вплив стресорів опосередковується через складні психічні процеси. Ці процеси забезпечують оцінку стимулу і зіставлення його з попереднім досвідом. Суб’єктивне ставлення до стимулу, яке залежить від неповторного досвіду (значною мірою сформованого в період дитинства), особистісних відмінностей, характеру когнітивних процесів і психічного стану, є важливим психологічним механізмом і визначає індивідуальну значущість стресора.
3. Створення мандали
А) Медитація.
Учням пропонується зайняти зручну позу, заплющити очі.
Психолог: розслабтесь, відчуйте енергію всередині власного тіла, вона рухається по всьому тілу, а ви її спрямуйте в район сонячного сплетіння. Відчуйте там пульсацію. А тепер уявіть, що там є двері. Роздивіться їх. Які вони? Обережно відчиніть ці двері. «Увійдіть» у свій внутрішній світ. Роздивіться усе навколо. Знайдіть там центральний, найголовніший предмет, який вас найбільше приваблює і який вам допомагає долати стресові ситуації. Роздивіться його уважно і запам?ятайте. Тепер ви можете повертатися. Зачиніть двері, через які ви входили у внутрішній свій. Можете розплющувати очі.
Б) Створення мандали.
Малювання починається з того, що малюється коло, а потім в центрі зображується той самий предмет, який бачили. Після малюнок треба малювати до тих пір, поки не буде красиво.
4. Обговорення створеної мандали
- Що відчували?
-Що намалювали в центрі?
- Що це означає саме для вас?
ЗАНЯТТЯ «МИ БІЛЬШЕ НЕ БОЇМОСЯ»
Мета: психологічна підтримка дітей, які мають страхи.
Категорія: молодші школярі
Обладнання: фольга, папір формату А4, кольорові олівці, м?ячик.
Хід заняття
1. Вправа «Відповідай-ка»
Мета: налаштування на роботу, створення доброзичливої атмосфери.
Психолог передає м'яч учням по черзі і ставить запитання:
- Як тебе звати?
- Скільки тобі років?
- А який не подобається?
- Скільки тобі років?
- Коли ти народився?
- Що ти більше любишь- шоколад чи ковбасу?
- Чи подобається тобі в школі?
- Який урок тобі подобається?
- Чого ти боїшся?
2. Вправа «Намалюй-ка»
Мета: актуалізувати відчуття страху.
Учням спочатку пропонують детально намалювати свій страх, розповісти іншим про те, що зображено. В кінці вправи учням пропонують позбавитися свого страху (діти найчастіше пропонують порвати та викинути папір).
3. Вправа «Мій талісман»
Мета: зниження тривожності
Учням пропонується взяти собі необхідний шматок фольги та зробити з неї якийсь предмет, який би був їх талісманом та захисником від страхів, які щойно були знищені. Потім діти демонструють свої талісмани.
4. Підведення підсумків.
Учні по черзі відповідають на запитання «Що мені сподобалося/ що не сподобалося?»
